Ми поділимось своїм враженням, опираючись на щорічний досвід. Здається, що малеча не знає як діяти і з ким говорити, тож постійно хотітиме до мами. А ми скажемо, що приблизно так воно і є. Але перші адаптаційні 3 дні! В цей період ми всі перетворюємось на нянечок, а психолог не спускає з них очей. А потім табір робить дива! Наші найменші курортники захоплюються усім і зразу – розвагами та активностями, пісочком і морем, галасливими друзями, новими відкриттями, а головне все більше довіряють своїм дорослим-вожатим. Їх допитливості немає меж, а дитяча безпосередність, доречі, часто приносить перемогу у змаганнях зі старшими загонами. Та в такій веселій метушні час спливає швидко. І приходить день, коли знову оченята на мокрому місці, але вже від того, що треба прощаватися. Діти дорослішають щогодини – дивуються, дізнаються, грають, перемагають, здружуються, справляються з емоціями і набираються свого маленького досвіду.
